Чи можуть сни передбачати майбутнє? Що кажуть наука і віра про віщі сни

Вам сниться давній друг, про якого ви не згадували роками, а вже наступного ранку його ім'я з'являється на екрані вашого телефону. Або сон набагато тривожніший: аварія, повінь, похорон, і за кілька днів у новинах з'являється історія, що лякаюче нагадує побачене уві сні. Мало що викликає таке відчуття загадковості, і мало які питання про сни людство ставить так давно. Чи може сон показати майбутнє ще до того, як воно настане?

У різні часи люди шукали відповідь на це запитання в храмах, у пророків, у державних архівах і навіть у сюжетах касових фільмів. У цьому матеріалі ми розглянемо все: історію школярки, чий сон передував одній із найстрашніших катастроф у Великій Британії, і незвичайний офіційний експеримент, який вона надихнула; відомі передчуття Лінкольна, Твена, катастрофи «Титаніка» та Юнга; що насправді говорять математика випадкових збігів і сучасна наука про сон; єдиний випадок, коли медицина погоджується, що сон може попередити про хворобу за багато років; як іслам, Біблія та різні культури світу розуміють віщі сни; найкращі фільми, побудовані на цій ідеї; а також простий і чесний спосіб перевірити власні сни, починаючи вже цієї ночі.

Сон перед трагедією в Aberfan

20 жовтня 1966 року у валлійському шахтарському селищі Aberfan десятирічна дівчинка на ім'я Eryl Mai Jones розповіла матері про сон, який щойно побачила:

«Мені наснилося, що я прийшла до школи, але школи там не було. На неї зверху впало щось чорне.»

Eryl Mai Jones, aged 10, the day before the Aberfan disaster (1966)

Наступного ранку відвал шахтних порід на схилі над селом обвалився. Темна хвиля вугільної пульпи зійшла вниз і поховала під собою початкову школу Pantglas. Загинули 144 людини, з них 116 - діти. Серед них була й Eryl Mai. У наступні тижні психіатр John Barker приїхав до Aberfan. Його цікавило, чи можуть великі катастрофи залишати своєрідний «слід» ще до того, як стануться, і за підтримки лондонської газети він звернувся до громадськості: чи відчував хтось або бачив уві сні цю трагедію до того, як вона сталася? Надійшло 76 відповідей. Більшість перевірити було неможливо. Але кілька історій, зокрема сон Eryl Mai, були розказані іншим людям ще до обвалу, і Barker вважав, що їх не так просто відкинути.

Подальші події звучать як вигадка, хоча це одна з найдивовижніших реальних історій у дослідженні сновидінь. У 1967 році Barker разом із науковим журналістом Peter Fairley заснували британське Premonitions Bureau - постійний центр, де всі охочі могли одразу записувати свої сни й передчуття. Це давало змогу згодом звіряти можливі збіги з датованими записами, а не з людською пам'яттю, яка з часом схильна прикрашати події. Через рік у Нью-Йорку відкрили аналогічний центр - Central Premonitions Registry під керівництвом Robert Nelson. Протягом кількох років по обидва боки Атлантики тихо працювала система, що певною мірою нагадувала службу раннього попередження, засновану на снах.

Саме результати виявилися найповчальнішими. За перші півтора року лондонське бюро зареєструвало близько тисячі передчуттів. Переважна більшість не збіглася ні з чим, і жодній катастрофі так і не вдалося запобігти. Невелика група людей справді неодноразово повідомляла про дивовижно точні збіги, але найдивніший поворот пов'язаний саме з ними. Як пише Sam Knight у своїй книжці The Premonitions Bureau, двоє найнадійніших дописувачів бюро незалежно один від одного попереджали, що сам Barker невдовзі помре. У 1968 році, у віці 44 років, він помер від крововиливу в мозок. За кілька років діяльність бюро припинилася, залишивши після себе те саме запитання, заради якого його й створили. Чи були ці збіги справжніми проблисками майбутнього, чи лише статистичним залишком серед тисячі хибних передбачень, про які ніхто не пам'ятає?

Відомі сни, які історія переказує знову і знову

Навесні 1865 року Авраам Лінкольн, за наявними свідченнями, розповів дружині та вузькому колу друзів, серед яких був його охоронець Ward Hill Lamon, про дивний сон. У ньому Білий дім був сповнений плачу. Шукаючи, звідки долинають ридання, Лінкольн зайшов до Східної зали й побачив труну на підвищенні. Біля неї стояли солдати, а навколо зібралися люди в жалобі.

«Хто помер у Білому домі?» - запитав я одного із солдатів. «Президент», - відповів він. «Його вбив убивця.»

Abraham Lincoln's dream, as recalled by Ward Hill Lamon (Recollections of Abraham Lincoln, 1895)

За кілька днів Лінкольна було вбито, а його сон став чи не найвідомішим віщим сном в історії. Водночас варто згадати важливу деталь: єдиним джерелом цієї історії є мемуари Ламона, опубліковані через тридцять років після того вечора, і ніхто не записав сон одразу після того, як його розповіли. Це не означає, що історія неправдива. Це означає лише те, що її неможливо перевірити. Саме в цьому, як ми ще побачимо, полягає проблема майже кожного знаменитого віщого сну.

Марк Твен розповідав ще дивовижнішу історію. У 1858 році молодий Семюел Клеменс працював на пароплавах, що курсували Міссісіпі, разом зі своїм молодшим братом Генрі, якого дуже любив. Однієї ночі йому наснилося, що тіло Генрі лежить у металевій труні, поставленій на два стільці. На грудях був букет білих квітів із єдиною темно-червоною квіткою посередині. Через кілька тижнів неподалік Мемфіса вибухнули котли пароплава Pennsylvania, і Генрі помер від отриманих травм. Коли Семюел прибув до приміщення, де лежали загиблі, він побачив брата саме в металевій труні, що стояла на двох стільцях. Інші жертви були в простих дерев'яних трунах: жителі Мемфіса зібрали кошти на кращу труну для шанованого молодого клерка. Поки він стояв поруч, літня жінка підійшла й поклала на груди Генрі букет білих квітів, у центрі якого була одна червона троянда. Твен переказував цей сон до кінця життя. Проте вперше його опублікували лише після смерті письменника - в офіційній біографії 1912 року. А пів століття переказів - достатньо довгий час, щоб пам'ять непомітно доповнила історію новими подробицями.

Історія «Титаніка» залишила після себе щонайменше одне передчуття, яке має незвично добре документальне підтвердження. Лондонський підприємець J. Connon Middleton, який придбав квиток на перший рейс, дві ночі поспіль бачив сон про величезний корабель, що «плавав у морі догори кілем, а навколо нього у воді борсалися пасажири й члени екіпажу». Найважливіше те, що він розповів про цей сон дружині та друзям ще до відплиття судна, і пізніше вони це підтвердили. Але й тут є важлива деталь: Міддлтон не відмовився від подорожі через сон. Конференцію в Нью-Йорку перенесли, і він повернув квиток за чотири дні до відплиття з цілком буденних причин. Коли дослідник Іан Стівенсон через пів століття вивчав повідомлення про нібито віщі сни, пов'язані з «Титаніком», для Journal of the American Society for Psychical Research, випадок Міддлтона виявився одним із небагатьох, які були підтверджені ще до самої катастрофи. На тлі безлічі історій, розказаних уже після трагедії, це було великою рідкістю.

Навіть видатні психологи не були винятком. У жовтні 1913 року Карл Юнг двічі пережив моторошне видіння наяву: величезна повінь накривала Європу, а вода ставала криваво-червоною. Навесні 1914 року йому тричі снилося, що континент посеред літа скутий арктичним льодом і ніби мертвий. Спочатку Юнг боявся, що втрачає розум. Коли ж у серпні почалася Перша світова війна, він дійшов іншого висновку: людська психіка здатна відчувати наближення великих потрясінь у колективному настрої задовго до того, як вони стануть реальністю. Водночас він не сприймав свої видіння як буквальне пророцтво. Для нього це було свідченням того, наскільки глибоко людський розум може вловлювати приховані сигнали. Обидва епізоди описані в його мемуарах «Спогади, сновидіння, роздуми».

Що насправді каже наука

Почнімо з простих розрахунків, адже вони самі по собі пояснюють більшу частину загадки. Статистики Persi Diaconis і Frederick Mosteller назвали цей принцип законом справді великих чисел: якщо вибірка достатньо велика, навіть найдивовижніший збіг стає не просто можливим, а очікуваним. А вибірка тут колосальна. Вісім мільярдів людей бачать сни кілька разів щоночі. Разом це десятки мільярдів окремих сюжетів щодня. Навіть якби сон, що збігається з подіями наступного дня, траплявся лише один раз на мільйон, усе одно щовечора на Землі були б десятки тисяч таких випадків. Люди, з якими це сталося, запам'ятають це на все життя й роками розповідатимуть свою історію. А мільярди снів, які нічого не передбачили, ніхто не згадує, бо про них просто нічого розповідати.

Потім пам'ять непомітно робить історію ще переконливішою. Ми вибірково запам'ятовуємо сни: моторошні збіги залишаються в пам'яті, а всі промахи забуваються. До того ж сни настільки нечіткі, що один і той самий образ можна легко пов'язати з багатьма різними подіями, які сталися пізніше. Більше того, коли сон переказують уже після події, він часто несвідомо вбирає її деталі. Саме тому історії Лінкольна й Твена, записані лише через десятиліття, так складно оцінювати. Коли ж людей просять спочатку записувати сни із зазначенням дати, а вже потім перевіряти, чи справдилися вони, кількість вражаючих збігів різко зменшується до рівня, який можна пояснити випадковістю. Сон не змінюється. Змінюється лише спосіб його обліку.

Наука чесно перевірила ідею передбачення майбутнього, і результат став відомим зовсім з іншої причини. У 2011 році психолог Корнелльського університету Daryl Bem опублікував у провідному науковому журналі статтю Feeling the Future, де описав дев'ять експериментів, які нібито свідчили, що на реакції людей впливали події, які ще не відбулися. Методи виглядали цілком стандартними, і саме це стало головною проблемою. Коли інші дослідники повторили експерименти, ефект зник. Відома невдала спроба відтворення результатів, проведена Stuart Ritchie, Richard Wiseman і Christopher French, не виявила нічого. Цей випадок став одним із поштовхів до того, що сьогодні в психології називають кризою відтворюваності (replication crisis): масштабного переосмислення того, наскільки легко звичні методи можуть створювати хибнопозитивні результати. На сьогодні це найчіткіший висновок науки: коли усунути випадкові збіги та вплив знання про події заднім числом, переконливих доказів того, що людський розум здатен отримувати інформацію з майбутнього, не залишається.

Коли сни справді знають щось наперед

Водночас у медицині є один феномен сновидінь, який справді може передбачати майбутнє. При розладі поведінки під час REM-сну (REM sleep behaviour disorder) природний параліч тіла, що зазвичай супроводжує сновидіння, не спрацьовує, і людина починає буквально розігрувати свої сни: битися, кричати, схоплюватися з ліжка, найчастіше бачачи сни про напад або переслідування. Довготривалі дослідження виявили вражаючу й водночас тривожну закономірність. Такі зміни нерідко з'являються за багато років, а іноді й десятиліть до розвитку хвороби Паркінсона та споріднених нейродегенеративних захворювань, і більшість людей із цим розладом згодом стикаються з одним із них. Тож сон, а точніше зміна того, як людина поводиться під час сновидіння, справді може бути одним із найперших сигналів небезпеки, які подає мозок. Якщо ви регулярно розігруєте уві сні агресивні сюжети, варто звернутися до лікаря, а не до ворожки.

Менш виражені прояви цього самого принципу не викликають суперечок серед науковців. Мозок під час сну здатний вловлювати ранні сигнали від організму, тому хвороба, яка ще не дає помітних денних симптомів, може впливати на зміст снів за кілька днів до того, як проявиться. Це спостереження зовсім не нове: ще Арістотель написав трактат «Про віщування уві сні» й понад дві тисячі років тому дійшов висновку, дуже близького до сучасного. Більшість віщих снів - це збіг, деякі відображають перші ознаки хвороби, а деякі збуваються тому, що після такого сну людина поводиться інакше й сама сприяє тому, щоб побачене стало реальністю.

Сучасна наука про сновидіння робить ще один крок, причому в напрямку, який виглядає навіть цікавішим за пророцтва: можливо, сни взагалі існують для того, щоб допомагати нам готуватися до майбутнього. Теорія симуляції загроз фінського нейробіолога Антті Ревонсуо стверджує, що сни еволюціонували як нічний полігон для тренування, де мозок моделює небезпечні ситуації, щоб ми краще справлялися з ними наяву. Це добре пояснює, чому в усьому світі так часто сняться переслідування, падіння та різноманітні загрози. Нові дослідження пам'яті також розглядають сни як універсальний механізм моделювання: мозок поєднує попередній досвід, щоб уявити те, що може статися далі - іспит, співбесіду чи складну розмову. З цього погляду сни справді щоночі пов'язані з майбутнім. Але це не пророцтва, а прогнози, створені на основі ваших переживань, звичних моделей поведінки та сигналів організму. І найчастіше вони «збуваються» лише тому, що дуже точно відображають вас самих.

Чого навчають релігійні традиції

Задовго до появи статистики релігійні традиції виробили продумані погляди саме на це питання, і в більшості випадків відповідь набагато складніша за просте «так». В ісламі правдиві сни мають особливе значення: у відомому хадисі сказано, що правдивий сон праведного віруючого є однією із сорока шести частин пророцтва, а також передається, що одкровення пророку Мухаммаду почалося зі снів, які збувалися так само ясно, як ранкове світло. Водночас ісламська традиція поділяє сни на три види: від Аллаха, від шайтана та від власного «я». Вважається, що більшість снів належить саме до останньої категорії, тому їх тлумачення потребує знань і стриманості, а не страху. Докладніше про це, від того, що таке ruya sadiqa, до правил поведінки після кошмару, читайте в нашому матеріалі про правдиві сни в ісламі.

Біблія розповідає свою історію через людей, яким сни відкривали важливе: Йосип тлумачить сон фараона про сім ситих і сім худих корів як чотирнадцять років достатку й голоду, Даниїл пояснює тривожні сни вавилонських царів, іншому Йосипові уві сні наказано взяти родину й утікати до Єгипту, а волхви отримують застереження не повертатися до Ірода. Святе Письмо показує сни як один зі способів, якими Бог звертається до людей, але водночас суворо застерігає від лжепророків і фальшивих тлумачів снів. Пророк Йоіл говорить про сни як про частину майбутнього Божого задуму:

І буде по тому, виллю Я Свого Духа на кожне тіло, і пророкуватимуть ваші сини та ваші дочки, вашим старим будуть снитися сни, а ваші юнаки будуть бачити видіння.

Joel 2:28 (King James Version)

Повну історію можна прочитати в нашому матеріалі про сни в Біблії. А якщо вийти за межі авраамічних релігій, то переконання, що сни можуть торкатися майбутнього, трапляється майже повсюдно: єгипетський принц, який задрімав біля Сфінкса, грецькі паломники, що спали в храмах у надії отримати цілющий сон, лакота, які постили на пагорбі в пошуках видіння, чи японська традиція щасливого першого сну року. Ця захоплива подорож різними культурами заслуговує на окрему статтю, і вона вже є: віщі сни в різних культурах.

Чимало сучасних духовних авторів спираються на ідеї Юнга. Сон, який згодом збувається, вони розглядають як синхронність - значущий збіг, цінність якого полягає не в здатності передбачати майбутнє, а в тому, що він відкриває щось важливе про саму людину. З такого погляду сон не пророкує, а готує: він привертає увагу до того, що глибинний розум уже давно вважає важливим, а подія, яка сталася пізніше, лише підтверджує, що це занепокоєння було небезпідставним. Якщо вам цікавіше зрозуміти, що означає яскравий сон, а не що він нібито передбачає, перегляньте наш огляд методів тлумачення снів, де порівнюються одинадцять різних підходів.

Віщі сни в кіно та літературі

У сучасного захоплення цією темою є цілком конкретний першовідкривач - авіаційний інженер. У 1927 році Дж. В. Данн, один із піонерів британського літакобудування, опублікував книжку An Experiment with Time, у якій стверджував, що його сни регулярно показують невеликі фрагменти власного майбутнього. Він запропонував і теорію (усі моменти часу існують одночасно, а свідомість уві сні може рухатися вперед), і практичний метод: вести щоденник снів із датами та порівнювати записи з подіями свого життя. Книга стала бестселером, надихнула ціле покоління записувати свої сни й помітно вплинула на художні твори про часові парадокси - від п'єс Дж. Б. Прістлі до неопублікованих експериментів Дж. Р. Р. Толкіна.

Відтоді кіно не перестає досліджувати цю ідею. «Особлива думка» уявляє світ, де передбачення майбутнього поставлені на потік: провидці допомагають засуджувати людей за злочини, яких вони ще не скоїли, і ставить запитання, чи можна уникнути вже побаченого майбутнього. У «Дюні» пророчі сни стають для героя одночасно даром і пасткою: побачивши шлях, майже неможливо з нього звернути. Premonition і «Мертва зона» розповідають про трагедію знання, якому ніхто не вірить, а серія «Пункт призначення» перетворила моторошне видіння-попередження на один із найефективніших прийомів жанру жахів. «Прибуття», найближче за духом до ідей Данна, показує свідомість, що сприймає весь час одночасно, а «12 мавп» приховує фінал людського життя всередині повторюваного сну, сенсу якого його власник ще не розуміє.

Найдалі цю ідею розвинула Урсула К. Ле Гуїн у романі The Lathe of Heaven. Його герой не передбачає реальність уві сні - його сни непомітно замінюють її, і щоранку світ завжди був саме таким, яким він його наснив. Усі ці історії показують той самий парадокс, із яким зіткнулися справжні бюро передбачень: майбутнє, яке можна побачити, але неможливо використати, стає нав'язливою тривогою, а майбутнє, яке можна змінити, ніколи не було остаточно визначеним.

Єдина чесна перевірка: ваш власний щоденник снів

Є й добра новина: це одне з небагатьох великих запитань про сни, яке можна дослідити самостійно, майже точно за методом, запропонованим Данном сто років тому. Усе тримається на одному правилі. Сон потрібно записати до того, як реальні події дадуть можливість пам'яті підлаштуватися під них.

1. Записуйте сон одразу після пробудження, зазначаючи дату й час. Передчуття, яке існує лише у пам'яті, нічого не доводить.
2. Будьте максимально конкретними. Імена, місця, числа, деталі. Розмиті сни можна підлаштувати під будь-що, а отже вони нічого не підтверджують.
3. Ніколи не редагуйте запис після того, як його зробили. Оригінал із датою і є суттю всього експерименту.
4. Переглядайте записи щотижня й щомісяця та оцінюйте їх чесно. Рахуйте невідповідності з таким самим ентузіазмом, як і збіги.
5. Заздалегідь визначте, що саме вважатиметься збігом. Якщо правила з'являються вже після події, то це подія диктує правила.

Ведіть такий щоденник три місяці, і ви майже напевно побачите те саме, що показують будь-які записи з датами: див майже завжди менше, ніж обіцяє пам'ять, зате розуміння себе значно більше. Як кришталева куля щоденник не працює, зате чудово показує, що саме ваш розум постійно прокручує, про що турбується і до чого вас готує. Якщо ж ви взагалі рідко пам'ятаєте свої сни, почніть із нашого посібника про те, як запам'ятовувати сни. Саме для цього й створено Ruya: приватний щоденник снів із записами, позначеними датою, щоб вони існували ще до будь-яких випадкових збігів, а також інструменти для тлумачення, коли сон справді вартий уважнішого аналізу.

Що робити, якщо сон справдився

Насамперед не поспішайте з висновками. Якщо згадати наведені вище математичні міркування, сон, який збігся з реальністю, трапляється більшості людей кілька разів у житті. Такі моменти справді здаються надзвичайно важливими, але сильне відчуття значущості саме по собі не є доказом. Запишіть якомога точніше, що вам наснилося і що сталося насправді, поки обидва спогади ще свіжі. Саме відмінності між ними часто виявляються найцікавішими. Не приймайте важливих життєвих рішень лише на основі сну й не лякайтеся снів про смерть або катастрофи: це одні з найпоширеніших сюжетів, і переважно вони відображають стрес і зміни, а не майбутні події. Якщо один і той самий тривожний сон постійно повторюється, це вже закономірність, яку варто зрозуміти. У нашому матеріалі про повторювані сни пояснюється, чому деякі сни повертаються знову й знову. Сон, який справдився, передусім заслуговує на тлумачення, адже незалежно від усього іншого він показав, що саме ваш розум вважає справді важливим.

То чи можуть сни передбачати майбутнє? Не в тому сенсі, як це уявляли прихильники надприродних передбачень, і всі ретельно датовані записи показують: щойно з'являється системний облік, дива трапляються значно рідше. Але сни все одно певною мірою прогнозують майбутнє: вони допомагають відпрацьовувати можливі загрози, вловлюють перші сигнали організму й розігрують рішення, які ви ще не усвідомили. Іноді вони справді виявляються точними. Найцікавіше питання полягає не лише в тому, чи справдився сон, а й у тому, чому саме цієї ночі ваш мозок створив саме таку історію. І на це запитання можна знайти відповідь. Записуйте свої сни, ставте дату і час, а потім перечитуйте їх. Передбачити майбутнє складно. А ось краще зрозуміти себе - цілком можливо.